Під справжню горілку...

Доброго вам часу доби, шановні хулинары!
Ось зовсім випадково, спонтанно навіть, вилупився черговий рецепт, може і непримітний, але досить душевний.

Справа то власне в тому, що я збирався вчора ввечері зайнятися заготівлею стручкових чилі, але як ви вже здогадалися - нічо не вийшло. Виною всьому банальна горілка! Ну не вона одна, що ж я таки один не синячу, ні-ні, ще давноневиденного одного Вольдемара зустрів, йшов собі додому, розумієте, а тут він опа - «здрастє, давнонивиделись, можбухнем?!» Як тут відмовиш? Та ніяк...

Причому як знав, може чуйка яка працює - зайшов в магазин і придбав хороших жирних ребер. Не за ними йшов - так по дрібниці оцту там взяти, маслечка, може овочів яких, взагалі планував вечір з дружиною, тєліком, кефіром і навіть можливо, в подальшому з сексом провести, а тут бачу - ребра лежать, м'ясисті, жирненькие, колір такий приємний, ну думаю, візьму прозапас...
Ну та робити нічого, будемо випивати.

Хапнули пару нольпятых, ну не нажиратися ж у хламину - вранці то робота. Одну в морозилку, другу на стіл, і «незатейлево»(ц) починаємо вживати, фантазуючи на тему «як сготовить харч».
Начебто вже все змучено з простого, а зі складними многоходовками - ну ні сил не часу, в загальному поки під салатики і свіжі овочі розганялися до п'ятої, прийшли до консенсусу - Соус потрібен! Щоб гострий, і ароматний. Мовляв, м'ясо - його не зіпсуєш, один фіг уйдеть, а ось до м'яса би, та під горілочку соус б який-нить тільки в плюс.

Ну, йопт сказано зроблено, до сьомої розігналися - вирішили ребра по конски приготувати, аля б/ж на грилі, і на гарнір картоплі печеної зробити, а от совусом я вирішив одного Вову здивувати. Справа в тому, що ми з Вованом як-то з перших днів знайомства визначили декілька рис, притаманних нам однаковою мірою, а саме любов до алкоголю, розпусним жінкам, хорошому ганжу і власне, гострої їжі. Алкоголь ми вже почали, розпусних жінок як то не зросла, з ганжубасом не сезон, хоч че-нить гострого забубенить. Чого нитка не схожого на кетчуп, а то в розумінні Вована, гострий соус неодмінно лякливо червоного кольору та в пластмасовій пляшці, не інакше, тому буду робити чогось на кшталт чимичури, тільки скоростиглий і простіше.

Крім чилей (неодмінно зелених) візьмемо кілька болгарських трохи оливок, чайну ложку каперсів, головку лука три зубки часнику.
Раз вже з ребрами не морочимся, то й бог зніми посипали трохи сіллю і припорошили крупномолотим чорним перцем, взагалі у мене в млинку суміш запашного горошку, гвоздики і коріандру, але і просто свіжомеленим буде гут.

Крупно рубаємо цибулю і часник.

Звільняємо чилі від насіння, режим на п'ятаки.

Потім кидаємо в блендер, кидаємо те, що робимо трохи петрушки і кропу, оливки, каперси, півсклянки оливкової олії - не екстра, пів чайної ложки солі.

Врубаєм блендер на хвилину, і тим часом розпускаємо болгарські перці на стружку.

Пхаємо болгарцев в гомогонезатор, і в процесі обертання вливаємо пару столових оливкової розсолу, і тонкою цівкою третину склянки теплої оливкової олії. Як тільки утворюється майонезо(кара на мою голову)подібна маса, додаємо п'ятдесят грамів бальзамічного і власне все.

Даємо соусу настоятися, а в цей час все як по писаному...
Ребры омажем трохи оливковою, присыпим ще раз перчиком.

За десять хвилин до м'яса в духовку ставимо жаровню з картофаном, щоб він пропікся синхронно з м'ясом. Потім перемикаємо духовку в режим гриля і з криком хуяяяг (ц) пхаємо туди грати з ребрами.

Справа техніки - кожні п'ять-сім хвилин повертаємо ребро на наступну межу, щоб не підгоріли і рівно зарум'янилися, ступінь прожарювання визначається їдців, я от зробив за два оберти кожне, щоб зажаристая шкоринка вийшла.
Дістаємо другий, вже замерзлий фуфырь з морозилки, і вуаля - жерти готово!

Ближче, якщо кому цікаво.

Душевно так посиділи, багато що згадали, поржали. А ребры дуже швидко сміли, довелося соус на хліб з ковбасою мазати. Але це вже зовсім інша історія...

MatraZZ.

це був: Майже чимичури